План
1. Вплив світової економічної кризи на міжнародні відносини.
2. Поява перших вогнищ Другої світової війни.
Дати:
1931 р. – початок окупації Японією Китаю.
1935 р. - укладення франко-радянсько-чехословацької угоди; плебісцит у Саарській області, за яким вона відійшла до Німеччини; вторгнення Італії в Ефіопію
1. Світова економічна криза загострила міжнародні
відносини і призвела до виникнення вогнищ нової війни. На відміну від передодня
Першої світової війни, у 1930-ті pp. лише незначна кількість
держав прагнула до війни. Таке становище робило реальною можливість усунути
загрозу війни за умов спільних дій усього співтовариства.
Першим спільним випробуванням
здатності світового співтовариства діяти спільно стала економічна криза. Вона
була світовою і поставила перед усіма країнами завдання скоординувати свої
зусилля для її подолання. Від самого початку, наприклад, стало необхідним
полегшення фінансового тягаря репарацій і боргів.
США в 1931 p. запропонували
оголосити мораторій на один рік по виплаті боргів і репарацій. Ця пропозиція
була прийнята. У 1932 р. було прийнято рішення взагалі ліквідувати
репараційні зобов'язання Німеччини. Країни-боржники, зі свого боку, просто
перестали сплачувати борги США.
Здавалося, що був створений
прецедент колективних дій перед і лицем спільної загрози.
Але майже одночасно США ввели високі
митні податки, а Велика Британія відмовилася від «золотого стандарту», вільного
обміну фунтів стерлінгів на золото за фіксованим курсом і спробувала встановити
такий обмінний курс фунта, який би сприяв експорту англійських товарів. Такими
діями США і Велика Британія спровокували митні й валютні «війни», що
дезорганізували світову торгівлю і ще більше поглибили кризу.
У 1933 р. в Лондоні була
скликана світова економічна конференція. На ній обговорювались проблеми
стабілізації валют і розроблення шляхів пожвавлення світової торгівлі. Вона
закінчилась безрезультатно. Перемогло прагнення вирішувати економічні проблеми
не спільно, а поодинці, коли кожна країна намагалася перекласти тягар кризи на
сусіда. У результаті зросло економічне суперництво і зменшилась можливість
чинити спільний опір перед загрозою війни.
2. Перше вогнище війни запалало на Далекому Сході.
У 1927р. прем'єр-міністр Японії Танака в меморандумі імператору виклав програму
територіальних завоювань на Далекому Сході й знищення могутності США в Тихому
океані.
Меморандум імператора був секретним,
але у вересні 1931 р. його надрукувала китайська, а потім і вся світова преса.
Розгорівся скандал. Але Танака до того часу помер, а японські урядові кола
поспішили оголосити цей документ фальшивкою. Достовірних підтверджень існування
цього документа до теперішнього часу немає, хоча наступні дії Японії були
послідовним втіленням у життя його положень.
Восени 1931 р. японські війська
окупували територію Маньчжурії - важливу в стратегічному й економічному
відношенні частину Китаю.
Напад на Маньчжурію стався після
провокаційного вибуху на залізниці неподалік Мукдена, влаштованого японцями 18
вересня 1931 р. Протягом кількох місяців було окуповано всю територію
Маньчжурії, хоча кількість японської армії становила 14 тис. осіб, у той час як
китайської - 100 тис. осіб. Китай обмежився поданням скарги до Ліги Націй.
На загарбаній території
Північно-Східного Китаю японці в 1932 р. створили маріонеткову державу
Маньчжоу-Го, призначивши її правителем останнього китайського імператора Пу І.
Окупація Японії Маньчжурії ледь не
призвела до конфлікту з СРСР, який володів у цьому регіоні КВЖД (Китайська
східна залізниця). На прохання китайської сторони Радянський Союз надав Китаю
спеціалістів і воєнну техніку. У відповідь японські війська встановили блокаду
КВЖД. Ситуація особливо загострилася, коли на північ Маньчжурії було введено
радянські війська для деблокади залізниці. Японія не відважилась вступити у
відкритий конфлікт, СРСР теж не бажав цього. Щоб ліквідувати проблему, в 1935р.
СРСР продав КВЖД Маньчжоу-Го.
Такі дії Японії спонукали світове
товариство вжити відповідних заходів. Ліга Націй на прохання Китаю створила
спеціальну комісію для вивчення проблеми. Комісія
рекомендувала вивести японські війська і передати Маньчжурію під міжнародний
контроль. Але Японія не була засуджена як агресор. Ліга Нації заявила, що
Маньчжурія є невід'ємною частиною Китаю і не визнала Маньчжоу-Го. У відповідь
Японія в 1933 р. демонстративно вийшла з Ліги Націй. Передбачені на цей випадок
санкції проти Японії так і не були введені. З'явився перший прецедент
безкарності агресії.
У1935 р. цим прецедентом
скористалась Італія, яка долучилась до гурту агресорів. Вона вважала себе
обділеною результатами Першої світової війни і не приховувала загарбницьких
планів, до яких входили і наміри завоювання Ефіопії, заручившись мовчазною
згодою Англії та Франції.
3 жовтня 1935 р. 250-тисячна
італійська армія, озброєна авіацією і танками, використовуючи хімічну зброю,
вдерлася на територію Ефіопії. Ефіопська армія чинила впертий опір. Але сили
були нерівними. Рада Ліги Націй оголосила Італію агресором і зобов’язала всіх
членів Ліги Націй застосувати до неї економічні санкції. Ці заходи виявилися
малоефективними. США і Велика Британія оголосили нейтралітет і відмовились
постачати Ефіопії сучасну військову техніку, тим самим жертва і агресор були
поставлені на один щабель.
У травні 1936 р. Італія оголосила
про завоювання всієї Ефіопії. Вона була об'єднана з Ерітреєю та Італійським
Сомалі в Італійську Східну Африку. Ефіопський народ розгорнув партизанську
боротьбу проти агресорів, яка у 1941 р. завершилась звільненням країни з
допомогою англійців.
Байдужість світової громадськості до
актів агресії Японії, а згодом Італії спонукало Німеччину до більш рішучих дій.
Назрівання Другої світової війни
були зумовлені такими причинами:
1) Відсутність дієвої системи
колективної безпеки.
2) Небажання світових лідерів
підтримувати стабільність Версальсько-Вашингтонської системи.
3) Поява групи агресивних держав,
які прагнули до світового панування через розв'язування нової війни.
4) Байдужість світової громадськості
до актів агресії агресивних держав. Несприйняття актів агресії як загрози миру.
Запитання на закріплення матеріалу:
1. Який вплив кризи 1930-х рр. на
міжнародні відносини?
2. Які країни стали розпалювачами
нової світової війни?
3. Якою була реакція світової
громадськості на акти агресії Японії та Італії? Чому саме такою?
Немає коментарів:
Дописати коментар